СИНДРОМ ТРИВАЛОГО ЗДАВЛЮВАННЯ
Синдром тривалого здавлювання (СТЗ), — надзвичайно тяжке пошкодження, яке може виникати при тривалому здавлюванні тканин через усмоктування продуктів порушеного обміну речовин.
ПРИЧИНИ РОЗВИТКУ
Найчастіше в мирний час СТЗ розвивається при стихійних лихах, ДТП, важкому алкогольному сп'янінні, вживанні різноманітних психотропних та наркотичних засобів (метадон, дезоморфін) тощо.
МЕХАНІЗМ РОЗВИТКУ СТЗ ТА СИМПТОМАТИКА
Пусковим механізмом СТЗ є звільнення від здавлювання – декомпресія. В перші години після декомпресії стан постраждалого може бути задовільним і не викликати у сторонніх занепокоєння. Це може привести до недооцінки тяжкості пошкодження, неповноцінного надання допомоги й до загибелі постраждалого. Відразу після декомпресії на кінцівці видно садна, заглибини, що повторюють форму предметів, які здавлювали, шкіра кінцівки бліда, місцями помірно синюшна, холодна на дотик, чутливість відсутня. Через 30-40 хв починає розвиватися набряк. Загальний стан різко погіршується через 2-3 години після декомпресії, з’являються жага, нудота, блювота, в’ялість, сонливість та швидко розвивається гостра недостатність нирок. Через 6-12 годин після звільнення від здавлювання виникає тяжкий стан, викликаний всмоктуванням великої кількості токсинів з пошкоджених м’язових тканин та блокування нирок токсичними продуктами розпаду (міоглобінурія). Розвивається гостра ниркова недостатність. Смерть настає від ниркової коми.Якщо постраждалий знаходиться довго у стані здавлювання (більше 4 годин) у нього виявляють спрагу та різке знесилення організму. З часом симптоми зневоднення організму (гіповолемічний шок) підсилюються і у такої людини стають сухі та потріскані губи і шкіра, очі можуть "западати", знижується артеріальний тиск.
ПЕРІОДИ РОЗВИТКУ ТРАВМАТИЧНОГО ТОКСИКОЗУ
У розвитку травматичного токсикозу розрізняють три періоди: ранній, проміжний та пізній.
1)Ранній період характеризується збудженням. Потерпілий намагається звільнитися від предмета, що його здавлює, просить допомоги.
2)Після перебування у такому стані протягом 1,5—2 год розвивається проміжний період. В організмі починають проявлятися токсичні явища. Збудження проходить, потерпілий інколи впадає в дрімотний стан, відчуває загальну слабкість, сухість у роті, спрагу.
3)В пізній період стан людини різко погіршується: знову з'являється збудження, неадекватна реакція на навколишній світ, потерпілий марить, може бути озноб, блювання. Зіниці потерпілого спочатку сильно звужуються, а через деякий час розширюються. Пульс слабкий, частий. У тяжких випадках наступає смерть.
НАДАНННЯ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ ПРИ СТЗ
1)Якщо є можливість, одразу починають внутрішньовенну інфузію (бажано без препаратів, що містять калій).
2)Усунути причину здавлювання.
3)Якщо кінцівки мають синюшний колір, холодні й сильно травмовані, на них накладають джгут, але не сильно затягують, щоб не порушити кровообіг. Це уповільнить розповсюдження кров'ю токсичних речовин з розтрощених ділянок. Якщо кінцівки теплі на дотик, пошкоджену кінцівку обкласти ватою чи іншим м’яким матеріалом і туго забинтувати звичайним чи еластичним бинтом.
4)Травмовану кінцівку обкладають пакетами з льодом або холодною водою, накладають транспортну шину, як при переломі.
5)Якщо є можливість, то вище місця накладення джгута чи бинта кінцівку обколюють новокаїном(при відсутності алергії на нього).
6)Обов'язково необхідно ввести знеболювальні та серцеві засоби.
7)Якщо постраждалий може пити рідину, з перших хвилин допомоги рекомендується дати випити теплий напій (чай, каву з невеликою кількістю соди – 2 ч.л. соди на 0,5л рідини). Сода сприяє відновленню кислотно-лужної рівноваги, а рідина — виведенню токсинів з організму з сечею. Кількість першої пероральної порції рідини має бути невеликою, особливо при масивному і/чи довготривалому перебуванні у стані здавлювання!
8)Потерпілого тепло закутати та обережно транспортувати у лікарню.
ПОДАЛЬШЕ ЛІКУВАННЯ
Подальше лікування в лікарні полягає в відновленні водного балансу різними шляхами, відповідній хірургічній обробці пошкоджених ділянок та заміщення функції нирок (гемодіаліз) до часу відновлення їх функції або до переходу в хронічну хворобу нирок (хронічна ниркова недостатність).
У критичних випадках, коли симптоми інтоксикації організму наростають, незважаючи на лікування, вдаються до ампутації травмованої ділянки (якщо це можливо).
Немає коментарів:
Дописати коментар