80-ті роковини битви під Гурбами

 

80-ті роковини битви під Гурбами

В ці дні минає 80 років, коли в кінці квітня 1944 року на прикордонних теренах Рівненської і Тернопільської областей проходили важкі кількаденні (21-25 квітня) бої найбільшого з’єднання Української Повстанської Армії під загальним командуванням Василя Кука (“Ле”, “Леміш”) з внутрішніми військами НКВС. Проявивши небачений героїзм, загони українських повстанців прорвали вороже кільце та вийшли з оточення. Гурби – це біль, це втрати, але не поразка. Це звитяга Українського духу і зброї.

Українські повстанці ці події називали так званою “великою крем’янецькою акцією”, а в сучасній Україні вони увійшли в історію як “Битва під Гурбами”. Завдяки дослідженням науковців, істориків та краєзнавців, відкриттям архівів бачимо, що зростання чисельності відділів УПА та їх бойова активність не залишилися поза увагою нової окупаційної радянської адміністрації й прифронтового командування військ Червоної армії та спричинили проведення декількох великих військових операцій внутрішніх військ НКВД. Зокрема, задумана керівництвом НКВС широкомасштабна операція передбачала збройний тиск на формування Української Повстанської Армії, їх вимушений відхід з Полісся, Волині, Поділля у “заплановані терени” та оточення і розгром їх на завершальному етапі. Тож 21–27 квітня 1944 р. проведено так звану “Кременецьку військову операцію”, що передбачала оточення і прочісування внутрішніми військами НКВС великого масиву лісів на кордоні між Тернопільською і Рівненською областями та знищення відділів УПА, їхніх баз, вишкільних таборів і мережі підпілля ОУН. До її проведення було залучено чотири стрілецькі бригади, кавалерійський полк, окремий танковий батальйон (22 легкі танки), два літаки ПО-2, разом приблизно 15 тис. солдат і офіцерів ВВ НКВС, а згідно з документами повстанської армії – понад 30 тис. з урахуванням червоноармійців з другої лінії німецько-радянського фронту. За даними науковців, в цьому оточенні опинилося близько 5 тис. осіб, серед яких: відділи та з’єднання крайових груп УПА-Північ та УПА-Південь чисельністю до 3 тис. вояків, новомобілізовані до лав УПА (від 1000 до 1500 осіб), працівники і члени підпілля (з мережі ОУН, шпиталів УЧХ тощо), а також цивільне населення, яке з різних причин залишило свої домівки і переховувалося в лісах.

Для української сторони битва під Гурбами – це широкомасштабні воєнні дії між підрозділами НКВД та відділами УПА, що включали в себе окремі бої, як оборонного, так і наступального характеру, штурми позицій, контратаки, прориви, формування резервів та ударних частин для вирішення тактичних завдань та інші оперативні дії. За приблизними підрахунками під час цих подій (22–25 квітня) між підрозділами НКВС і відділами УПА відбулося більше 20 боїв різного значення, які сьогодні потребують деталізованого вивчення та висвітлення.

У спогадах крайовий командир УПА-Південь Василь Кук відзначав, що битвою під Гурбами керував через крайовий військовий штаб УПА-Південь, який очолював шеф КВШ Василь Процюк (“Кропива”, “Микола”). Також, В. Кук наголошував на значній ролі у цій битві керівника оперативного (І) відділу КВШ й заразом командира з’єднання “Холодний Яр” Миколи Свистуна (“Ясен”) та водночас підкреслював, що все керівництво під час цієї битви було в руках членів Проводу ОУН: Василя Кука, Якова Бусела (“Галина”, “Київський”), який у той час тимчасово виконував обов’язки крайового командира УПА-Північ та Михайла Степаняка (“Дмитро”, “Лекс”, “Сергій”).

Про цю битву залишив досить детальні нотатки і сам Микола Свистун, в яких висвітлив і свою участь в цих боях та діяльність підпорядкованих відділів УПА, зокрема й про співпрацю між присутніми вищими командирами УПА “Кропивою”, “Енеєм”, “Черником” та “Лемішем”.

Редакція офіційного друкованого органу Проводу ОУН “Ідея і Чин” після загибелі Миколи Свистуна (“Ясен”) в бою 8 грудня 1944 р., у некролозі відзначила, що він – “командувач боїв на Гурбах”. І доречно зауважити, що після загибелі Українською Головною Визвольною Радою його двічі відзначено Золотим Хрестом бойової заслуги І кл. (1945, 1952) та підвищено до ступеня майора УПА. Слід також підкреслити, що ще за життя к-ра “Ясена” неформально часто титулували “генерал-хорунжим”, очевидно і за проведення найбільшої битви відділів УПА проти внутрішніх військ НКВС під Гурбами.

Тож попри чисельну перевагу радянської сторони в силах та засобах, зокрема в залученні технічної, авіаційної, танкової та значної артилерійської компоненти, вояки УПА витримали ворожий натиск, втримали займані позиції та з боями організовано вийшли з кільця оточення, при цьому зберігши військово-організаційну структуру відділів, в тому числі куренів, з’єднань і груп, та здатність вести масову повстанську боротьбу.

Сьогодні, коли Україна виборює свободу, знову проливається кров українських Героїв, як ніколи відчувається героїзм і незламність воїнів УПА, а молодіжні патріотичні організації виховують молодих героїв – борців за незалежність України, а також щорічно організовують на цих теренах Всеукраїнський патріотичний вишкіл молоді. Цьогоріч наймасовіша в Україні спортивно-патріотична теренова гра "Гурби – Антонівці", що поєднує елементи спортивного і морального вишколу, пройде 9-12 травня.

Гурби – це приклад для живих!

Це – голос історії, який важливо слухати не лише розумом, але й серцем!